Каталог файлів

Розбудова національної системи освіти незалежної  України потребує значного розширення завдань і функцій районних (міських) методичних кабінетів у справі реформування загальної середньої освіти на основі Державного стандартів початкової та загальної середньої освіти, інформатизації навчальних закладів і впровадження інноваційних технологій запровадження державної атестації і зовнішнього оцінювання, моніторингу якості освіти, переходу на 12-бальну шкалу оцінювання тощо.

Суттєві зміни у дошкільній, позашкільній та корекційній освіті,  виховній роботі, психологічній службі та інших галузях освіти, процеси європейської інтеграції, насамперед через міжнародні проекти та програми розглядається як виклики сьогоденню освіти в цілому та системи післядипломної педагогічної освіти зокрема, невід’ємною складової якої має бути методична служба району (міста). Тому виникає виникає закономірне запитання, багато в чому дискусійне, щодо того, яким має бути сучасний районний (міськй) методичний заклад.

Застій у розвитку як початок деградації (А.С.Макаренко), на наш погляд,  певною мірою визначає загальний стан, у якому опинилась більшість методичних кабінетів. Цей висновок ґрунтується на результатах тривалого моніторингу їх діяльності із використанням діагностичних технологій. Виокремимо, насамперед,чинники, які, на наш погляд, гальмують розвиток районних (міських) методкабінетів як інноваційних методичних закладів.

Насамперед, це – нормативно-правова база діяльності методкабінетів, яка безнадійно застаріла і  не відповідає їх цільовому призначенню. Зрушенням на краще є, на наш погляд, нове Примірне положення про районний (міський) методичний кабінет (центр), яке введено в дію в 2008 році..

Слід зазначити, що матеріально-технічна база близько двох третин метокабінетів є надзвичайно бідною - відсутні належні комп’ютерні комплекси, можливості доступу до мережі Інтернет тощо. Залишається актуальним питання науково-методичного забезпечення  метокабінетів, що значною мірою ускладнює їх діяльність.

Методичний кабінет не може ефективно працювати і  розвиватися як заклад післядипломної педагогічної освіти за відсутності  нормативно-правового, програмно-методичного супроводу діяльності загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних закладів, сучасної психолого-педагогічної та методичної літератури, предметних журналів та педагогічної преси. А такі заклади,  на жаль, ще зустрічаються і доволі часто.

Чергова  проблема діяльності метокабінетів  зумовлена тим, що до цього часу  чисельний склад працівників  методкабінетів визначається Типовими штатами, затвердженими наказом Міністерства освіти СРСР 05.12.1985 р. № 209.  Більш як двадцятирічна практика розрахунків  штату методкабінетів залежно від загальної кількості педагогічних працівників  району(міста)  призвела до того, що на сьогодні в кожному з них в середньому працює  менше ніж 10 чоловік.

За таких умов інститути ППО не можуть ефективно впливати через методкабінети на інноваційні процеси, що відбуваються в регіонах під час реформування загальної середньої освіти, здійснювати належним чином науково-методичне забезпечення системи загальної середньої освіти.

Одна з  проблем, що заважає інноваційному розвитку методкабінетів,

–  це якісний склад методичних працівників, їх професійна компетентність. Результати діагностування рівня професійної компетентності методистів засвідчує, що:

–  мало хто  із  новопризначених у процесі оформлення на роботу одержує необхідний інструктаж щодо  сутності, цілей і завдання діяльності закладу, функціональних обов’язків,  обсягу та змісту майбутньої  роботи;

–  протягом  2-3 роки у більшості методистів формується неадекватний досвід роботи стосовно системи післядипломної педагогічної освіти;

-  переважна більшість методкабінетів  не створює належних  умов для професійного розвитку працівників, відтак рівень професійної  компетентності майже третини методистів практично не відповідає посаді, близько половина – відчуває  значні труднощі у здійсненні професійної діяльності.

Інколи можна почути, на наш погляд думку про недоцільність функціювання метокабінетів в умовах інформаційного суспільства. Ми та й більшість педагогічних працівників переконані у їх збереженні, але  за умови набуття ними нової якості. Анкетування слухачів на курсах підвищення кваліфікації засвідчило, що переважна їх більшість (понад 60%) вважають, що основними чинниками, що негативно впливають на діяльність метокабінетів, є:

залучення методистів до виконання ними не властивими їм функціями;

надмірна опіка з боку відділів (управлінь) освіти.

Цікавим, на наш погляд, є те, як завідувачі методкабінету оцінюють діяльність закладів, які вони очолюють:

* без суттєвих зауважень і недоліків – 28%;

* з певними зауваженнями, які принципово не впливають на результативність діяльності метокабінету -38%;

* з суттєвими зауваженнями і недоліками, яких прагнуть позбутися - 14%.

Таким чином, за такої оцінки  діяльність 86% метокабінетів відповідає сучасним вимогам, що, насправді, суперечить реальному стану справ. Відтак, значна частина керівників методичних закладів району (міста) не готова до інноваційних перетворень. При цьому, більшість з них (понад 72%) хотіла б бачити свій методкабінет (центр) як сучасний інноваційний заклад.

Застарілою слід вважати нині діючу практику створення при  районних (міських) методкабінетах районних (міських) психолого-медико-педагогічних комісій, оскільки основні завдання їхньої  діяльності не відповідають статті 41 Закону України "Про загальну середню освіту" щодо науково-методичного забезпечення системи загальної середньої освіти. Відтак,  методкабінети не можуть нести відповідальність за психологічну службу і соціальну роботу в районі (місті). Настав час  чітко розмежувати функції районних (міських) методкабінетів і центрів практичної психології та соціальної роботи, що значною прискорило б формування районних (міських) центрів практичної психології та соціальної роботи і формування мережі психолого-медико-педагогічних консультацій на засадах самостійних структур.

З огляду на це, нами було реалізовано науково-педагогічний проект ”Розвиток районних (міських) методичних кабінетів як науково-методичних центрів”, який базувався на наших науково-дослідних пошуках та досвіді роботи кращих районних (міських)  методкабінетів (центрів), зокрема, таких як

Березніський навчально-методичний центр Рівненської області, Ірпінський міський методичний кабінет і Києво-Святошинський районний науково-інформаційний центр Київської області, Інформаційно-методичний центр м. Червонограда Львівської області,  Роздольненський районний методкабінет Автономної Республіки Крим; Науково-методичний центр Скадовського району Херсонської області, Кам'янець-Подільський міський науково-методичний центр Хмельницької області, Козятинський районний координаційн0-методичний центр підвищення кваліфікації педагогічних працівників  Вінницької області та інші.

За результатами науково-дослідницької роботи проведено ряд всеукраїнських масових заходів, розроблено пакет нормативно-правових документів з питань організації діяльності методкабінетів (центрів) та проведення науково-методичної роботи з педагогічними працівниками, підготовлено пропонований читачам науково-методичний посібник, у якому розглядаються важливі проблеми розвитку районних (міських) метокабінетів як сучасного інноваційного методичного закладу.

У посібнику враховано результати наукових досліджень, зокрема, з питань навчання дорослих працівників кафедри методики дорослих Університету менеджменту освіти АПН України Л.Я.Набоки, В.Ю.Наумової та С.В.Ніколаєнко.

                                                     Автори