РОЛЬ МЕТОДИСТА У ПРОЦЕСІ
СТВОРЕННЯ ЯКІСНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Нам неможливо працювати, якщо ми не будемо постійно аналізувати зв’язки сьогодення з минулим і майбутнім.
Уміння передбачати – це насамперед уміння озирнутися на пройдений шлях, оглянути його, побачити в ньому джерела сьогоднішніх успіхів і недоліків.
В.О. Сухомлинський
Модернізаційні зміни в структурі і змісті сучасної освіти потребують пошуку нових підходів до моделювання ефективної системи науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, яка б, ґрунтуючись на наукових засадах, успішно функціонувала в режимі постійного оновлення і розвитку, сприяла підвищенню рівня загальнодидактичної, методичної, технологічної і психологічної підготовки педагогів, забезпечувала розвиток творчого потенціалу педколективів.
ЇЇ ефективність забезпечується насамперед рівнем науково-методичного супроводу та залежить від чітко побудованої системи управління.
Відповідно до основних завдань діяльності, визначених Положенням про районний (міський) методичний кабінет, затвердженим наказом Міністерством освіти і науки України від 08.12.2008 р. № 1119, методисти здійснюють моніторинг:
- якості загальної середньої освіти, рівня навчальних досягнень учнів, їх відповідності Державним стандартам початкової, базової і повної загальної середньої освіти;
- умов забезпечення психічного та фізичного стану дітей дошкільного віку, учнів навчальних закладів;
- стану організації педагогічного процесу і науково-методичної роботи в цих закладах;
- організації апробації та моніторингових досліджень навчально-методичного забезпечення дошкільної освіти, підручників, навчальних посібників та іншої навчальної літератури для загальноосвітніх навчальних закладів.
Основними напрямками науково-аналітичної діяльності методиста мають бути:
- діагностика рівня професійного розвитку вчителя, вивчення запитів педагогів та їх інформаційних потреб;
- побудова прогностичної професійної моделі вчителя;
- аналіз інноваційних програм, перспективних педагогічних технологій;
- формування банку методик (педагогічних, психологічних, соціологічних тощо);
- створення інформаційного банку педагогічних теорій, технологій, проблем підвищення кваліфікації, перспективного досвіду.
Зміст і форми контрольно-аналітичної діяльності повинні визначатись на основі врахування мети, завдань, науково-методичної проблеми РМК (НМЦ) і мають бути спрямовані на реалізацію визначених пріоритетних напрямків.
При плануванні роботи РМК (НМЦ) на навчальний рік слід чітко визначити основні блоки аналізу ефективності науково-методичної роботи з педагогічними кадрами в навчальних закладах регіону та в районній (міській) ланці:
- стан початкового навчання та викладання навчальних предметів в основній і старшій школі;
- рівень знань, умінь і навичок учнів;
- здоров’я дітей;
- ефективність управлінської діяльності керівників навчальних закладів;
- управління неперервною освітою педагогічних кадрів;
- забезпечення рівного доступу до якісної освіти;
- психологічний супровід управління науково-методичною роботою;
- організація виховної роботи та рівень вихованості школярів;
- організація роботи з обдарованими дітьми.
Визначення пріоритетів діяльності кабінету (центру), стратегічних та оперативних завдань має забезпечити діагностична функція, яка передбачає систему заходів, зокрема:
підбір тестів, розроблення різних видів анкет, складання питань співбесід, схем, графіків, таблиць для фіксування результатів спостережень;
проведення діагностування вчителів, керівників навчальних закладів та методичних формувань;
обробку й аналіз результатів діагностики;
узагальнення підсумків діагностування;
розробку методичних рекомендацій щодо подальшого удосконалення організації навчально-методичної роботи.
Дуже важливо здійснювати вибір інформації для планування методичної роботи та забезпечення її результативності.
Методисти повинні вміти постійно аналізувати такі інформаційні потоки:
1. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, що містить у собі збирання інформації: стосовно професійних потреб і запитів учителів освітнього закладу, їх професійних труднощів; виконання навчальних планів і програм з підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; ефективності всіх форм підвищення кваліфікації вчителів та якості навчально-методичної документації в системі підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів.
2. Організація методичної роботи передбачає збирання інформації: стосовно рівня професійної компетентності керівників методоб’єднань і ефективності підвищення їх кваліфікації; стану та ефективності роботи з молодими спеціалістами; організації методичного забезпечення праці педагогів-експериментаторів і вчителів, які працюють в інноваційному режимі; якість лекційно-семінарських, практичних занять, тренінгів на базі методичних кабінетів (центрів) і опорних шкіл.
3. Організація та проведення атестації педагогічних кадрів містить збір інформації: стосовно атестованих педагогів, змісту і якості їх професійної праці та підготовки до атестації на більш високий професійний розряд, стану і якості роботи з педагогами, які отримали рекомендації за результатами атестації; стану і якості навчально-методичних матеріалів, пропонованих атестованими вчителями.
4. Організація моніторингу якості освіти містить збирання інформації: стосовно змісту і результатів освітньої діяльності закладу та окремих педагогів, характеру їх відтворення в програмі розвитку та освітній програмі; якості освітньої підготовки учнів, виховання та розвитку в системі основної та додаткової освітньої роботи з дітьми; стану, якості та результатів проведення інтелектуальних марафонів, олімпіад, конкурсів, на базі методичного кабінету й навчальних закладів, а також тестування учнів різними незалежними комісіями; характеру, стану та результатів різноманітної діяльності з учнями в системі безперервної додаткової освіти.
Інформаційно-аналітична діяльність методиста має передбачати також:
- збір інформації про інновації в сучасній педагогіці;
- узагальнення і трансляцію перспективного досвіду;
- інформаційне та довідково-бібліографічне забезпечення навчальних закладів;
- випуск інформаційно-методичних матеріалів.
Формуванням інформаційних потоків не завершується визначенням їх змісту.
Слід кожному продумати методи збирання інформації, визначити періодичність цієї роботи, джерела передачі інформації; оцінити де і як буде використано отриману інформацію.
Важливим напрямком діяльності методиста є здійснення комплексних та тематичних вивчень. По кожному з них слід мати чіткий план вивчення і необхідний інструментарій (пам’ятки, графіки, діаграми, анкети, тести тощо).
Надзвичайно важливим аспектом аналітичної діяльності є вибір критеріїв оцінювання оптимального функціонування методичної роботи як системи.
За результатами проведеного вивчення та аналізу мають готуватися управлінські рішення щодо корекції та регулювання діяльності педагогічних колективів, методичних формувань, окремих учителів.
Вважаємо, що впровадження регіональної моніторингової моделі дасть можливість своєчасно вносити зміни в організацію науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, формувати критичне ставлення вчителів до своєї педагогічної діяльності, цілеспрямовано стимулювати творчу активність педагогічних працівників.
Систематичне відслідковування і врахування результатів педагогічного моніторингу допоможе вирішити проблему піднесення якості освіти, рівня навчальних досягнень та вихованості учнів.
Література
1. Національна доктрина розвитку освіти // ІІ Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. – К., 2001.
Положення про районний (міський) методичний кабінет (центр)./ Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. –2009. –
№ 13. – С. 18-15.
Байназарова О. Ефективність оцінювання роботи методичних служб. Досвід організації системи моніторингу діяльності у Харківській області // Управління освітою. – 2007.– № 1. – Вкладка. – С.2-10.
Вивчення та оцінювання педагогічної діяльності вчителя // Управління освітою. – 2006.– № 1 (126). – Вкладка. – С.1-8.
Діагностика успішності учителя / Упоряд. Т.В. Морозова – Х. : Вєста: Видавництво «Ранок». – 2007.
Єрмола А.М., Суджик О.Р. Технологія планування управлінської діяльності в освіті (річний управлінський цикл). Х. - :Курсор. – 2004 – 251с.
Жерносєк І. Знайти показники. Критерії якісної й ефективної науково-методичної роботи в ЗНЗ //Управління освітою. – 2005. – №19. – С.5.
Звєрєва В.І. Як зробити керування школою успішним? Вид.»Ранок» .- 2007. – 160с.
Касянова О.М., Т.Б.Волобуєва. Моніторинг в управлінні навчальним закладом. Управлінський супровід моніторингу якості освіти. – Харків: «Основа», 2004.
Малиновська О. Моніторинг в освіті // Управління освітою. – 2005.– № 19. – Вкладка. – С.1-8.
Маслікова І.В. Технологія управління розвитком професійної кар’єри педагогічних кадрів // Управління школою. – 2007. – № 1 (157). – С.2-9.
Моніторинг якості освіти: становлення та розвиток в Україні: Рекомендації з освітньої політики / Під.заг. ред. О.І. Локшиної. – К.: К.І.С., 2004.
Патрикєєва О. Моніторинг у системі управління закладом освіти // Управління освітою. – 2007.– № 1. – Вкладка. – С.10-13.
Радченко А.Є. Професійна компетентність учителя. – Харків, 2006.
Скрипник М.І. Аналітична діяльність методиста.// Управління освітою. – 2006. - №5.
Старченко К.М., Пуцов В.І., Гадзецький Б.В. Навчально-методичний посібник.- Київ, 2001.
Тевлін Б.Л. Професійна підготовка вчителів. – Х.: Вид. Група «Основа».- 2006.
Чепурна Н., Тевлін Б., Бондаренко О. Моніторинг методичної роботи // Школа. – 2006.– № 4. – С.5-25.
