МОВА Я
- білінгв, як ви, певно, зрозуміли. Мені легко спілкуватись і
російською, і українською, і, з почуття тактовності, відповідаю
співрозмовникові тією, якою він до мене звернувся. АЛЕ... Чому на це не вистачає мудрості у тих, хто, володіючи українською, звертається до мене російською? Це по-перше. По-друге: чому ми соромимося рідної мови? По-третє:
чому люди, які прийшли на землю українців (я ніяк не хочу їх образити,
багатьох - шаную і люблю!), вимагають комфорту лише для себе (особливо -
у мовному питанні), а не грають за прийнятими у всьому світі правилами -
"зі своїм статутом в чужий монастир"? Мені тут одна жіночка сказала:
"Так це ж САМА ПАРТІЯ РЕГІОНІВ нам наказала підписи за другу державну
збирати! В очах світився переляк до "САМОЇ ПР"... (( При цьому - жінка
чистокровна україночка з дівочим прізвищем Галушка (рід веде свій від
козака, який товаришував, як говорить сімейна легенда, з Сірком). ЩО
ЦЕ??? Політика Брудна
справа, через яку товкли пики один одному рідні люди всю історію...
Згадайте громадянську війну чи й навіть 2004! І ще нас не навчило? Ще
шукаємо ворога у подобі сусіда, брата, батька, замість того, щоб шукати
його на трохи вищих суспільних щаблях? Чому? Скажу: а так легше керувати
"бидлом". Історія То така собі дівка - хто як хоче, той так її і................................ трактує. МИ Чомусь
звикли переходити у дискусіях в площину "САМ - ДУРЕНЬ!", не аналізуючи
глибоко думок опонентів. Те ж саме і під час перегляду політичних
ток-шоу, ознайомлення з програмами партій і т.п. Тому й обираємо одних і тих же, до речі. Лідер Чомусь особисто не бачу серед політикуму ЛІДЕРА. А ви?
