МОВА
Я - білінгв, як ви, певно, зрозуміли. Мені легко спілкуватись і російською, і українською, і, з почуття тактовності, відповідаю співрозмовникові тією, якою він до мене звернувся. АЛЕ...
Чому на це не вистачає мудрості у тих, хто, володіючи українською, звертається до мене російською? Це по-перше.
По-друге: чому ми соромимося рідної мови?
По-третє: чому люди, які прийшли на землю українців (я ніяк не хочу їх образити, багатьох - шаную і люблю!), вимагають комфорту лише для себе (особливо - у мовному питанні), а не грають за прийнятими у всьому світі правилами - "зі своїм статутом в чужий монастир"?
Мені тут одна жіночка сказала: "Так це ж САМА ПАРТІЯ РЕГІОНІВ нам наказала підписи за другу державну збирати! В очах світився переляк до "САМОЇ ПР"... (( При цьому - жінка чистокровна україночка з дівочим прізвищем Галушка (рід веде свій від козака, який товаришував, як гово ... Читати далі »